Історія парамедикині Анни та військового Олександра
Дайте мені контакти піар-менеджера жуйок Love is!
Авторка
Трохи про неї:
Анна, 36 років.
Позивний «Тіффані»
До 24 лютого 2022 відшивала еко-продукцію.
З початком повномасштабного вторгнення стала парамедикинею.
Має двох доньок.
Трохи про нього:
Олександр, 35 років
Позивний «Подвох»
До 24 лютого 2022 займався вантажними перевезеннями та підводним полюванням.
З початком повномасштабного вторгнення пішов воювати.
Має сина.
На момент написання історії обоє на передовій.
"Кохання – це...
дарувати карабін і зловживати вітамінками!»
О:
Як ми познайомилися?
Я був на позиції. Аня прийшла до нас на екскурсію і одразу мені сподобалася!
Вже на другій зустрічі, коли ми провели добу на позиції вона мене вразила ще більше.
Я був шокованим тим, наскільки Аня безстрашна і сильна жінка!
Тільки, відверто кажучи, на початку вона мене навіть трохи ігнорувала :)
А:
Я одразу подумала: «Який самовпевнений!» Не давав мені проходу і постійно щось дарував. То карабін, то ще якесь приладдя без якого тут ніяк…
О:
Я знаходив будь-який привід, будь-які причини, щоб побачити.
То прийду до неї й кажу: «Я погано почуваюся, вколи мені вітамін C», то «Щось мені недобре, дай щось від застуди!».
А:
А я казала: «Самовпевнений!» :)
"Кохання – це..…
знайти їй квіти у перерві між штурмом русні!»
А:
Біжимо, значить, під обстрілами надавати допомогу пораненим.
А тут Олександр видає: «Я люблю тебе!».
О:
Спершу я ховав Аню в бліндажі. Потім, коли вона надавала допомогу, закривав своїм тілом. А перед штурмом зрозумів, що це – вона!
Cпершу Аня скептично це сприйняла, але потім…
А:
Людина принесла на передову квіти і мої улюблені авокадо!!
Зізнаюся, що не мала навіть найменшої думки зустріти своє кохання на війні, бо складно уявити, як тут виявляти якісь знаки уваги чи, тим більше, дарувати подарунки. А виявляється он воно як!
О:
Я вийшов вранці з позиції, прийняв душ, поїхав в райцентр купити квітів та авокадо, а потім знову повернувся на позицію.
Після цього наші стосунки почали розвиватися значно стрімкіше ☺
А:
Тепер ми служимо разом, виходимо на чергування, коли вийде, разом.
Є велика різниця, коли ти проводжаєш коханого на роботу, і коли він йде туди, де за 250 метрів вже русскі солдати. Кожен раз, коли він повертається – особливий.
Після 2-х днів сидячи в землі, може й не дуже хочеться їздити до міста.
Але людина це робить!
Ми вже двічі їздили на Захід України святкувати день народження моїх дівчат.
О:
Наприкінці літа перезнайомили наших дітей. Всі поїздки наповнені неймовірними емоціями. Дітей Ані я вважаю своїми. Молодша взагалі не хотіла мене відпускати…
"Кохання – це..…
разом рятувати кіз!»
А:
Олександр постійно погоджується на мої божевільні ідеї!
Якось, наприклад, ми провели «рятувальну операцію» в одному закиненому селі на передовій. Люди звідти виїхали, а їхні тварини бродили перелякано в пошуках їжі. І тут я подумала: «А що, якщо…»
Cкажу вам так: не кожна людина буде після зміни на позиції ловити кіз! :)
Зараз кізоньки в безпечному місці, у «Зеленому гаю», де тішають дітей та дорослих.
"Кохання – це..…
завести заради неї Тік-Ток!»
О:
До знайомства з Анею я був лише в інстаграмі. Ну, а що я там міг закинути? Трофей з підводної охоти чи вантажівку… А тепер, що?
Тік-ток собі встановив і навіть пару відях «запилив!»
Аня – моя муза!
"Кохання – це..…
доставити йому на позицію торт зі свічкою!»
А:
Війна – не найкраще місце для святкувань, але як можна залишити коханого без можливості загадати бажання на день народження?
Тож я замовила тортик у Дніпрі. Наші побратими якраз везли на ремонт автівку і згодилися допомогти мені його забрати.
Торт був, до речі, у формі серця!
"Кохання – це..…
вчити її улюблений вірш в окопі під обстрілами!»
О:
На позиції ми не користуємося телефонами,
Аня передає мені записки в медичній рукавиці.
А іноді це не просто записочка, а справжнє завдання!
Якось я під обстрілами в окопі… мав вивчити вірш!
А вам смішно :)
"Кохання – це..…
забивати батальйонний ефір!»
О: Крім записочок ми іноді користуємося батальйонною рацією
(без фанатизму, звісно!). По ній ми бажаємо одне одному «доброго ранку» та «спокійної ночі».
Наприклад, на Новий рік рівно в 00:00 я викликав її та привітав з Новим роком!
А:
Він – був в окопі.
Я – на позиції.
О: Аня – та людина, яка зробила мене щасливим.
"Кохання – це..…
зустрічати одне одного з позицій!»
А: Коли в нас співпадають зміни, ми разом готуємо та намагаємося проводити час разом…
О: … а коли не співпадають, то зустрічаємо одне одного.
Я, наприклад, допомагаю занести бронежилет :)
"Кохання – це..…
хотіти розповісти вашу історію усьому світові!»
А: Іноді буває страшно. Ми прекрасно розуміємо, де перебуваємо та в яких умовах. Однак вже мріємо про своє життя разом.
Хочемо велику-велику родину! Де будемо жити? В Дніпрі, звісно!
У місті, за яке ми зараз стоїмо.
О:
Усвідомлення того, що Аня мене щодня чекає, дуже допомагає.
Це величезна підтримка та розуміння спільної справи!
Я взагалі вважаю, що кожен обов’язково зустріне свою людину.
Це не залежить ані від віку, ані від обставин.
Всьому свій час.
Я зустрів своє щастя на війні.
"Кохання – це..…
створювати власні цитати для улюблених жуйок!»
(Крутіші за оригінал!
Авторка)
А: Знаєте,такі жуйки «Love is…» ?
Ми їх обожнюємо і за можливості одне одному купуємо.
О: Всю стіну обклеїли в місці, де раніше базувалися!
А: Цікаво, що подумають інші військові, коли туди заїдуть? :)