top of page

Яким прикметником ви б описали ваші стосунки? — Занадто короткі.

Історія Костянтина і Олександри



«Кохає, але тепер не кохана»

Четвер, 785-й день повномасштабної війни



Ріа!

Листопад 2018

– Сааааш, а мені тут Костя сказав, що ти йому сподобалася! Ба більше, що ти «Схожа на його майбутню можливу дружину», але я йому відразу сказала, що ти не той варіянт і йому треба шукати далі. Та…


 Ріа!

Грудень 2018

– Тут на мене хлопець в інстаграмі підписався.

– Ой, так це ж Костя! Я тобі за нього розповідала, пам’ятаєш?

 

Ріа!

Лютий 2019

– Сааааш, ти чула, що у нас в місті відкривається «Ambros hub»? Вони персонал набирають і Костя питав за тебе. Я дам твій номер, добре?

 

Ріа!

– Марійка! Це ти сказала йому мою адресу?

– Ну….

– Марійка?

– Так, я. Але я не сказала йому яка у тебе квартира. Думала, може ти спустишся.

– То що, він дійсно у мене в під’їзді?

– Ну, виходить, да. А що там?

– Каже, щоб я двері відчиня…

 

Ріа!

– Костя, ну, я дама правильна, час пізній, я тебе додому не пущу. Ти що, ні на чай, ні на каву, ні на вино. Час пізній!

Кость, ну куди на підлогу сідаєш, це ж тамбур?

– Значить, будемо тут чай пити і спілкуватися, ці квіти тобі!

– Та ні, вже заходь в коридор…

 

Ріа!

– Саааш, а ходімо на побачення?

– Кость, ну ти чого? Яке побачення? В мене тільки нещодавно закінчилися стосунки, там має пройти час. І взагалі, ти моє керівництво, які стосунки? Ось, у нас тут проєкт, отже….

 

Ріа!

– Дівчат, ну що це за керівник, в десять вечора пише. Це вже не мій робочий час! Ну як так можна?

– Саша, ось побачиш, ти ще за нього заміж вийдеш.

– Та я? Та за Костю? Та ну нє. Навіть не каркай!

 

Ріа!

 

– Сааш, ми зробимо нашою командою тімбілдинг. Десь підемо повечеряємо у вихідний день, у неформальній обстановці.

– Питань немає, тімбілдінг, так тімбілдинг.

 

Ріа!

– Кость, а де інші?

– А немає…

– То що, в нас тімбілдинг вдвох?

– Ні, це вже в нас побачення.

– Ну ладно, хоть поїм.

– Ну Саааш…

 

Ріа!

– Ну все, задачі закрили, час додому

– Я тебе нікуди не відпущу, доки ти мене не поцілуєш!

– Кость, ну ти чого? В мене собака вдома не гуляна, мені пора, десята вечора!

– Нічого не знаю.

– Ну куди ти побіг? Не зачиняй двері. Куди ти тікаєш? Костя, пусти мене!

– Ні.

– Та пусти.

– Не пущу.

– Ну Кос…  



Ріа!


Липень 2019

– Саш, перший крок на Говерлу зробиш ти, а не я.

– Та я більше не можу.

– Давай, ще трішки. Ну ж бо, я тебе підсажу.

– Так вже ж Говерла.

– Саааш, ну тут осталося трошечки, ще декілька випадів і все.

Бачиш, ти на Говерлі, а казала, що не піднімешся.

– Так я ж не сама піднялася, фактично ти мене підняв…

 


Ріа!

– Я просто пожив з тобою безперервно в ковід 2 місяці і зрозумів. Знаєш, в коханні бувають будні і свята. Я з тобою пережив карантин, а отже переживем і все до кінця жит...



Ріа!

Липень 2020

– Ну Саааш, і як я це відео батькам покажу?  Пропозиція на вершині г. Великий Верх, тут зазвичай плакати треба, чи радіти…А ти в мене така матюклива...

– Так твоя ж, сам обрав!

 

Ріа!

– Кость, треба ж дідусю сказати, що ти мені пропозицію зробив.

– Ну давай я скажу, і заодно запитаю чи дає він дозвіл.

– Так ти ж вже зробив пропозицію, дозвіл зазвичай проситься до, а не піс...



Ріа!

– Що, вже? Так швидко зробив пропозицію? І що, погодилася?

– Ну ба, ти хоч би почекала, поки ми трубку покладе…

 

Ріа!

– Ми з тобою не ідеальні. Ти не ідеальна, я теж. Але я дякую тобі, що ти поряд зі мною, за те, що ми працюємо над відносинами. За те, що ти саме та жінка, яку я хотів і планував бачити біля себе.

– Ти підготував обітниц..?

 


Ріа!

24 лютого 2022 року

– Війна почалася, я поїду на «Ambros hub», там хлопці збираються, я їм допоможу. Приєднуйся.

– Я виставлю кліч, що потрібно наразі військовим, і ...

 

Ріа!

– Ми не знаємо, що буде далі, я б хотів, щоб ти поїхала до мами в Німеччину. Я хочу приєднатися до 3 ОШБр і не хочу лишати тебе тут саму. Ти поїдеш, і я одразу приєднаюся.

– Окей, то може, коли ти приєднаєшся – я тоді поїду до мами? Бо це ж займає певний час.

– Підготовка проходитиме не в Черкасах. Я хочу бути спокійним, обираємо дату, і наступної середи ти береш собаку і виїжджаєш до мами. Попіклуйся про цього дідуся, скільки йому тут осталося. Я побачив хлопців і зрозумів, що все, що я міг зробити тут, я зробив. Штаб працюватиме і без мене, я хочу робити щось більше, то...

 

Ріа!

– Ой, щось в мене задишка така.

– Кость, так може треба припинити палити?

– Я вже не курю.

– Прав…

 

Ріа!

– Кость, я приїхала в Черкаси.

– А мене не відпускають з Краматорська.

– Ну, буде в мене екскурсія в Краматорськ. Нічого страшного, тіль...

 


Ріа!

– Бачиш, я приїхала і відразу твоє керівництво тебе відпустили. Хороше місто, не все встигла побачити, шкода і їхати. Ходімо, заберу тебе на трохи від вій...

 

Ріа!

– Добрий день. Це доставка квітів, вийдіть, будь ласка.

– Квіти? Мені? В Німеччині? Це ж від кого?

– А це вам від вашого чоловіка.

 

Ріа!


– Може ми кудись в теплі края? Може Італія? Кісточки погрієш після окопні? Погрієшся? Підлікуєшся?

– А давай в гори? В Австрію …

– Там же ж холодно.

– Та вже холод мені не такий страшний, знаєш…

– Ну ладно, гори, так го…

 

Ріа!

– А я вже не курю. Навіть на позиціях, уявля…


 

Ріа!

– Ало, Бодя?

– Саш, ти мене чуєш?

– Я тебе чую, ти мене не чуєш.

– Саш, ало? А так чуєш?

– Чую.

– А так, чує…

– Я. Тебе. Чую. Богдан, кажи, що сталося?

– Вчора, виконуючи бойове завдання…

 

Зупиняюся. Не відчуваю ніг. Присідаю.

 

– Як швидко мені треба бути в Черкасах?

– Бажано якнайшвидше. Завтра-післязавтра.

– Я зрозуміла. Батькам повідомили?

– Ні, спочатку тебе.

– Я зрозуміла.

– Ти доберешся, є як дістатися?

– Я знайду як, буду завтра. Коли саме не знаю, але знайду спосіб і буду завтра.

 

У ме…

 

– Я знаю. Ми за тобою їдемо, коли?

– Марійка, дивись, я вже знаю, як дістануся до кордону.

– Кажи час, тоді ми будемо на кордоні.

 

У мене…

 

– Вибач Саш, я обіцяла сказати тобі, щойно сама дізнаюся, але я не дотримала цього тому, що я не могла це сказати. Кому кому, тобі – не могла.

 

У мене за…

 

– Саш, вибач мене, будь ласка, я…

–  Фауст, за що ти вибачаєшся? В нього було таке поранення, що ти не міг нічого зробити. Це голова. Там ніяк не  допоможеш людині. Це мозок. Краще скажи, а який в нього до цього був настрій?

– А ми за 2 години до цього зробили фото. Я тобі зараз надішлю.

– Це в нього цигарка в руках? Ах ти ж… А казав, що кинув! Ще й ховає, а я все одно помітила!

 

У мене заги…

 

– Саш, Костю до нас завезуть, буквально на 15 хвилин, ми попрощаємося з ним. В нас немає часу, а ми хочемо, тому його привезуть максимально до межі, щоб ми не залишали позицій, а потім відразу до вас.


 У мене загинув…

 

– Блін, загубила свій айкос, чому ж сьогодні  все губиться?

– Саш..

– Зараз, заїдемо купимо айкос зі стіками і відразу на вечір пам’яті.

 

У мене загинув чо…

 

– Ну я ж її щойно купила, де вона?

– Що загубила?

– Пачку зі стіками. Костя, це ти? Що відбувається?

***

– Ало? Ви ще в тому магазині? Купіть мені стіків.

– Таких немає.

– Тобто? Костя! Ти мені дасиш сьогодні покурити? Беріть будь-які. Я все одно покурю, чуєш?

 

У мене загинув чоло…


– Добрий вечір, познайомимося?

– Так, добрий вечір. Мене звати Саша, і 40 днів тому у мене загинув чоловік.

– Але обручка у вас ще на пальці…

Дістаю ланцюжок на шиї

– Та й тут. Його. Ми в своїх клятвах не говорили «поки смерть не розлучить нас», тому фактично – я тримаю обіцянку.

– Чи була в Кості фірмова, тільки його фраза?

– Фірмова фраза? Хм… Хіба, коли він несподівано вривався в кімнату з криками «Ріа»!

– І що тоді?

– І тоді життя загравало по-новому…



Замість дисклеймера:

 

Фото Олександри з костюмом чоловіка облетіло не тільки Україну, про нього розповідали навіть в Ірландії. Публікацію репостили музичні гурти, стендапери, журналісти, тисячі людей…


Завдяки посту вона допомогла друзям зібрати понад 2 мільйони гривень та закрити збір «На помсту», який вони відкрили після загибелі Кості.


Чи хотіла Саша викладати ці фотографії? Ні. Чи думала вона, що фото розійдеться хоч у рідних Черкасах? Сподівалася. Чи вийшло в неї прокричати, що війна ходить поруч з кожним і не варто про це забувати? Дуже голосно.


Фото: Ігор Єфімов і особистий архів героїв історії

Comments


bottom of page